Люди не можуть спілкуватись один з одним. Уявіть собі ситуацію – усі люди усюди ходять невимовно брудними, самі цього не помічаючи. Спілкуючись з іншими, все, що вони намагаються зробити – це штучно приховати свою брудоту та неприємні запахи. І тому люди не можуть думати про співрозмовника, адже самі щойно з калюжі… з ким ж тоді можна «поспілкуватись»? вилізь на дах хмарочоса – задивись у бінокль на красиву дівчину і крокуй до неї, не відриваючи біноклевого погляду від красуні – обретеш вічне спілкування.
де шукати щастя?
Щастя входить у стандартний пакет побажань на всі випадки життя. Яка формула щастя? Якщо самоціллю твого життя – є всеосяжне щастя – раджу взяти до рук револьвера і подумати, для чого їх створили. Отримаєш вічність. Але що там буде? Небуття, щастя, муки, комахи/мурахи-друзі – люди-вороги. Щастя – це друга сторона медалі із логотипом «страждання», адже неможливо усвідомити – що означає «солодкий смак», коли ти ніколи не знав гіркоти… найповніше щастя відчуваємо після повного нещастя, інакше не зацінимо……. Отже, чим більше бажаємо щастя – тим більше насилаємо гіркоти. Отож, формула щастя заключається у прямій залежності від нещастя.
де шукати кохання?
Кохання тимчасове. Шукаєш вічне кохання – подумай цього разу про міцну мотузку в поєднанні із гіллякою дерева. Лиш вмийся перед цим – будеш виглядати чистою перед коханим, що прийде тебе рятувати. Кохання – це почуття, ха-ха, а їх можна вбити одним словом…..
де шукати Бога?
Він живий, Він існує, Він став людиною, Він є повнотою спілкування, Він є повнотою щастя, повнотою кохання, але де Він? Бу-га-га – Він може жити у тобі, а може й не жити – це вже твій вибір.
от і вибирай.
Комментарий автора: просто старі нотатки щоденника.
в той час Бог дав мені чітко знати, що suicide solution - це насправді не solution. все наповнює Господь.
Прочитано 7591 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Павло! Чому стільки болі у душі, серце зневірене в людей,поглянь навкруг - є сонце, є небо і є люди на землі. Протяни руку і тобі назустріч протянеться багато рук. Добро є, воно не вмерло. Посміхнись, зміни чорний колір на небесний. Радій кожному дню. З найкращими побажаннями Лідія, Естонія
nothing left but faith. (c) Roberth smith, "the cure"
2005-06-22 20:37:51
замість відповіді 2 lidia: існує любов і благодать - це точно. а чорний - це не колір, а відсутність кольору... просто цей перід специфічний, але ж у випробовуваннях росте віра :) краще віддати своє життя Господу!
P.S.: Estonia???
Таня
2005-08-28 13:45:39
Интересно. Оригинально. Заставляет думать. Спасибо неординарному автору, каковых (пока?), к сожалению, не так много среди христиан. Комментарий автора: :) ну дякую. але єдиний неординарний Автор - це Господь, тому нехай лише Він прославиться :)
Іра
2011-12-24 17:30:30
Чудовий але чимось дивний запис,ніби це написав мудрець проживший 90 років з філософським світосприйняттям
Поэзия : 2) Огненная любовь вечного несгорания. 2002г. - Сергей Дегтярь Это второе стихотворение, посвящённое Ирине Григорьевой. Оно является как бы продолжением первого стихотворения "Красавица и Чудовище", но уже даёт знать о себе как о серьёзном в намерении и чувствах авторе. Платоническая любовь начинала показывать и проявлять свои чувства и одновременно звала объект к взаимным целям в жизни и пути служения. Ей было 27-28 лет и меня удивляло, почему она до сих пор ни за кого не вышла замуж. Я думал о ней как о самом святом человеке, с которым хочу разделить свою судьбу, но, она не проявляла ко мне ни малейшей заинтересованности. Церковь была большая (приблизительно 400 чел.) и люди в основном не знали своих соприхожан. Знались только на домашних группах по районам и кварталам Луганска. Средоточием жизни была только церковь, в которой пастор играл самую важную роль в душе каждого члена общины. Я себя чувствовал чужим в церкви и не нужным. А если нужным, то только для того, чтобы сдавать десятины, посещать служения и домашние группы, покупать печенье и чай для совместных встреч. Основное внимание уделялось влиятельным бизнесменам и прославлению их деятельности; слово пастора должно было приниматься как от самого Господа Бога, спорить с которым не рекомендовалось. Тотальный контроль над сознанием, жизнь чужой волей и амбициями изматывали мою душу. Я искал своё предназначение и не видел его ни в чём. Единственное, что мне необходимо было - это добрые и взаимоискренние отношения человека с человеком, но таких людей, как правило было немного. Приходилось мне проявлять эти качества, что делало меня не совсем понятным для церковных отношений по уставу. Ирина в это время была лидером евангелизационного служения и простая человеческая простота ей видимо была противопоказана. Она носила титул важного служителя, поэтому, видимо, простые не церковные отношения её никогда не устраивали. Фальш, догматическая закостенелость, сухость и фанатичная религиозность были вполне оправданными "человеческими" качествами служителя, далёкого от своих церковных собратьев. Может я так воспринимал раньше, но, это отчуждало меня постепенно от желания служить так как проповедовали в церкви.
