Друзья мои! Люблю я вас
По - братски, трепетно и нежно …
Такая встреча … – в первый раз!
В душе моей – восторг безбрежный!
Но что за блеск у ваших глаз?
Слеза? Иль может быть роса,
Опавшая с небес на лица?
А в них и мудрость, и краса …,
В глазах любовь с добром искрится,
Поют сердца на голоса!
Благодарю я этот дом!
Всегда такой гостеприимный …
Да будет мир и радость в нём!
Любовь же – тёплой и взаимной …,
Как говорится, два – в одном!
Не все сегодня с нами … – Жаль!
Родные образы из детства
Ушли в заоблачную даль,
Оставив доброту в наследство
Да христианскую печаль …
Без них нельзя на свете жить!
Без них любых достоинств мало,
Чтоб быть любимым и любить …
Теперь … наполните бокалы!
Я тост хотел бы предложить: –
«За то, что живы и живём,
Как мать учила, – честь по чести!
За всех родных, за этот дом!
Чтоб чаще мы бывали вместе,
А души полнились добром …»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
